Большой брат следит за тобой. Названы самые крупные города мира, в которых власти тотально наблюдают за людьми
Города во всем мире расширяют масштабы использования камер наблюдения и систем распознавания лица. Но какие именно из них пристально следят за своими гражданами, в этом разбирались журналисты NW (укр.).
Глибина, широта та настирливість масового спостереження Китаю можуть бути безпрецедентними в сучасній історії
Система спостереження міста сканує риси обличчя людей на вулицях з кадрів відеоматеріалів у режимі реального часу, створюючи віртуальну карту обличчя. Потім він може співставити цю інформацію із відсканованими обличчями підозрюваних у базі даних поліції. Якщо є відповідність, яка перевищує заданий поріг у 60% або вище, система негайно повідомляє працівників. Такі випадки, коли системи розпізнавання обличчя використовуються для допомоги місцевим поліціям у розслідуванні випадків злочинів, не є незвичайними для південно-західного міста Китаю, який нещодавно посів перше місце в аналізі найбільше обстежених міст у світі, складених за технологією Великобританії.
2,58 мільйона камер охоплюють 15,35 мільйона людей – це дорівнює одній камері на кожні шість мешканців. Так, Чунцін це місто з найбільшою кількістю камер у світі, яке обігнало навіть Пекін, Шанхай та технічний центр Шеньчжень.
Вісім з 10 найбільш обстежених міст знаходяться в Китаї. Лондон посів шосте місце з 627 707 камерами, що охоплюють 9 мільйонів мешканців, а Атланта, штат Джорджія (США), посіла 10 місце з 7 800 камерами для 501 178 людей.
Чунцин, місто, найбільш густонаселене в Китаї, було частиною пілотної схеми Сюе Ляна (Гострих очей) щодо боротьби зі злочинністю. За даними Міністерства громадської безпеки Китаю, в наступному році там очікується використання вже 626 млн. камер відеоспостереження.
Однак критики попереджають, що такий широкомасштабний нагляд порушує міжнародні гарантовані права на приватне життя. Для того, щоб відповідати міжнародним стандартам конфіденційності, закріплених у Міжнародному пакті про громадянські та політичні права, збір, і використання біометричних даних слід обмежувати лише людьми, які виявляються причетними до правопорушень, а не загальним населенням. Люди повинні мати право знати, які біометричні дані отримує уряд. Китайські автоматизовані системи розпізнавання обличчя порушують ці стандарти.
«Те, що ми бачимо, – це гонка за зламом конфіденційності серед поліцейських бюро в Китаї, причому кожен претендує на те, що він є найкращим та найбільш інноваційним у здійсненні масового нагляду та соціального контролю, – підкреслює Майя Ванг, старший науковий співробітник Китаю з прав людини. – Ці системи розробляються та впроваджуються без значного захисту конфіденційності проти державного нагляду. Глибина, широта та нав’язливість масового нагляду китайського уряду за своїми громадянами може бути безпрецедентною у сучасній історії».
Та є міста, які не надто відстають від Чунцина у питаннях масового спостереження. Протягом літа у транспорті Лондона застосовувалось понад 260 станцій з підтримкою Wi-Fi, щоб зібрати унікальну адресу управління доступом до засобів масової інформації пристроїв смартфонів користувачів. Запит, надісланий, коли пристрій шукає з’єднання Wi-Fi, щоб точно відстежувати їхні подорожі. Лише після того, як ЗМІ підвищили рівень обізнаності про проект, TfL широко інформував своїх пасажирів.
Через кілька тижнів з’ясувалося, що приватний оператор розробки King’s Cross у Лондоні застосував технологію розпізнавання обличчя у своїй мережі відеоспостереження без згоди чи попередження громадськості. Після громадського розслідування Управлінням інформаційного комітету програма була знята.
«У нас майже стільки камер відеоспостереження, як у Китаї», – каже Пол Вілз, комісар з біометрики Великобританії. – «Саме тому нам потрібно нове законодавство, яке представляє інтереси громадськості та юридичну структуру, в рамках якої вони можуть бути використані».
У травні Сан-Франциско став першим великим містом у США, який застосував заборону використовувати державні технології розпізнавання обличчя.
Згодом ще два каліфорнійські міста, Окленд та Берклі, також підтримали таку ініціативу. Також Сомервіль, штат Массачусетс, цього літа прийняв подібний закон.
«Я думаю, що деякі міста у Великобританії цілком можуть слідувати прикладу міст у США, які заборонили розпізнавання обличчя або, принаймні, вимагають тимчасової зупинки, поки ми не можемо оформити це все законодавчо, – каже Вілз. – Особисто я думаю, що проблема із забороною полягає в тому, що потім вони не зможуть її зняти. Я хотів би бачити належну законодавчу базу та належний судовий процес».
Деякі люди підтримують розпізнавання обличчя на основі того, що технологія завжди сприяла змінам і є силою блага, якщо використовувати їх відповідально та пропорційно.
«Технологія розпізнавання обличчя це не Джин в пляшці, – каже Стюарт Грінфілд з Facewatch, провідної британської компанії з розпізнавання обличчя. – Якщо правоохоронні органи та бізнес використовують відповідально для сприяння зменшенню злочинності, це є позитивною силою для блага».
«Очевидний ризик полягає в тому, що це дійсно вигідно міській владі та великим технологічним компаніям, які продають рішення, а не реальним людям, яким вони хочуть допомогти», – каже Едін Оманович, директор адвокації у Privacy International.
Оманович стверджує, що живе розпізнавання обличчя принципово загрожує вільним суспільствам. «Це може початися з моніторингу лише декількох тисяч людей, але на цьому точно не закінчиться», – каже Оманович.
За його словами, тому потрібно «назавжди заборонити його розгортання зараз, поки не пізно».
А тим часом Сінгапур планує встановити 100 000 камер розпізнавання обличчя на лампадних стовпах. Поліція Чикаго попросила ще 30 000, а Москва має намір встановити 174 000 камер до кінця цього року.
До речі, раніше ми повідомляли, що в Києві тим часом міська влада планує приєднати всі міські школи до системи моніторингу МВД – в рамках посилення безпеки школярів.
Вікторія Вітер
За матеріалами: theguardian.com
