Чорне море залишається одним із ключових театрів російської гібридної активності – Левченко

Олександр Левченко, історик, дипломат, посол України в Хорватії та БіГ (2010-2017 рр.)

Про це розповідає NewsWeek

Польща та Велика Британія активізують двосторонню співпрацю у сфері безпеки й оборони, розглядаючи Російську Федерацію як одну з ключових довгострокових загроз європейській безпеці. Нова польсько-британська оборонна угода спрямована на посилення стримування РФ та розширення взаємодії у військовій, кібернетичній, розвідувальній та інформаційній сферах.

Прем’єр-міністр Польщі Дональд Туск наголосив, що Варшава прагне максимально тісної координації з Лондоном в умовах зростання російських військових і гібридних загроз. За його словами, Росія становить стратегічний і довгостроковий виклик для Польщі, Великої Британії, НАТО та всієї євроатлантичної спільноти, а тому двостороннє партнерство має бути зосереджене на зміцненні колективної безпеки та підвищенні стійкості до зовнішніх загроз.

Нова угода передбачає поглиблення співпраці між збройними силами обох держав, розвиток спільних оборонно-промислових проєктів, координацію у сфері кібербезпеки, обміну розвідувальною інформацією, а також посилення спроможностей із протидії дезінформаційним кампаніям та іншим формам гібридного впливу. Польська сторона особливо наголошує на тому, що через свою ключову роль у забезпеченні міжнародної військової та гуманітарної допомоги Україні країна стала одним із головних об’єктів російського інформаційного, розвідувального та кібернетичного тиску.

Підписання польсько-британської угоди є складовою ширшого процесу формування нової архітектури європейської безпеки. Раніше Велика Британія уклала аналогічні домовленості з Францією та Німеччиною, а Польща у травні 2025 року підписала оборонну угоду з Парижем та готується завершити переговори щодо аналогічного документа з Берліном. У результаті формується система поглибленої взаємодії між провідними європейськими державами, яку окремі експерти розглядають як неформальний механізм посилення європейського компонента НАТО.

Активізація оборонної співпраці між європейськими столицями зумовлена не лише триваючою російською агресією проти України, а й прагненням європейських союзників підвищити власну стратегічну автономію на тлі дискусій щодо майбутньої ролі США у забезпеченні безпеки континенту. Відповідні процеси відображають зростаюче усвідомлення необхідності збільшення оборонних витрат, розвитку військових спроможностей та посилення координації між європейськими партнерами.

Варто зазначити, що Польща ще у Стратегії національної безпеки 2020 року визначила Росію головним джерелом зовнішньої загрози. Аналогічно, оприлюднений у червні 2025 року Стратегічний оборонний огляд Великої Британії характеризує Російську Федерацію як безпосередній і довгостроковий виклик безпеці Сполученого Королівства та його союзників.

Положення нової угоди свідчать про те, що провідні європейські держави дедалі більше розглядають протистояння з Росією не як тимчасову кризу, а як довгострокову стратегічну реальність. Відповідно, акцент робиться на нарощуванні оборонного потенціалу, зміцненні систем протиповітряної та протиракетної оборони, розвитку оборонної промисловості та підвищенні готовності до можливих кризових сценаріїв.

Окремим напрямом співпраці визначено розвиток спільних оборонно-промислових програм, включаючи виробництво сучасних систем озброєння, проведення масштабних військових навчань та інтеграцію елементів систем протиповітряної оборони. Значна увага також приділяється захисту критичної інфраструктури, цифрових мереж та інформаційного простору.

Підхід Варшави та Лондона відображає ширше усвідомлення того, що сучасні загрози мають комплексний характер і поєднують військові, кібернетичні, інформаційні, економічні та політичні інструменти впливу. Росія активно використовує кібератаки, дезінформаційні кампанії, енергетичний тиск, розвідувальну діяльність та підтримку деструктивних політичних сил як складові своєї стратегії впливу на європейські держави.

Посилення оборонної співпраці між європейськими союзниками також демонструє, що очікування Кремля щодо поступового послаблення західної підтримки України не справдилися. Навпаки, російська агресія стала каталізатором прискореного переозброєння європейських держав, збільшення оборонних бюджетів та поглиблення військово-політичної координації. У довгостроковій перспективі це може сприяти формуванню більш самодостатньої, технологічно розвиненої та стійкої системи європейської безпеки.

Паралельно з процесами зміцнення оборонного співробітництва в Північній та Центральній Європі, Румунія та Болгарія активізують зусилля щодо формування безпекової інфраструктури в Чорноморському регіоні. Особливу увагу приділено протидії діяльності російського «тіньового» флоту, який використовується для обходу міжнародних санкцій та забезпечення експортних операцій Росії.

Міністр закордонних справ Румунії Оана-Сільвія Цою повідомила про прогрес у реалізації спільної з Болгарією концепції безпекового хабу Європейського Союзу в Чорному морі. Водночас триває координація дій Румунії, Болгарії, Туреччини та України у сфері морського розмінування, що є важливим елементом забезпечення безпеки судноплавства та функціонування міжнародних торговельних маршрутів.

Чорне море залишається одним із ключових театрів російської гібридної активності, де Москва поєднує військовий тиск, економічний вплив, санкційні обхідні механізми та інформаційні операції. Через чорноморські маршрути здійснюється транспортування російської нафти та інших ресурсів із використанням схем, спрямованих на мінімізацію впливу міжнародних обмежень.

Для України Чорне море має критичне значення як основний маршрут експорту аграрної продукції та забезпечення зовнішньоторговельних операцій. Для Європейського Союзу регіон є важливим з погляду енергетичної безпеки, стабільності логістичних ланцюгів та захисту критичної інфраструктури.

Нова стратегія ЄС щодо Чорноморського регіону передбачає створення механізмів постійного моніторингу безпекової ситуації, захисту морської інфраструктури, посилення координації у сфері розмінування та протидії діяльності незаконних транспортних мереж. Реалізація цих заходів має на меті підвищити стійкість регіону до військових і гібридних загроз та обмежити можливості Росії використовувати морський простір для обходу санкцій.

Створення чорноморського безпекового хабу свідчить про поступовий перехід Європейського Союзу від реагування на окремі інциденти до формування комплексної системи безпеки на південно-східному фланзі Європи. У стратегічному вимірі ця ініціатива сприятиме зміцненню позицій ЄС у Чорноморському регіоні, посиленню контролю над морськими перевезеннями та підвищенню ефективності санкційної політики щодо Росії.

Загалом одночасне посилення оборонної співпраці між Польщею, Великою Британією, Францією та Німеччиною, а також розвиток нових безпекових механізмів у Чорному морі свідчать про масштабну трансформацію європейської системи безпеки. Європейські держави дедалі активніше переходять до довгострокового планування та нарощування спільних спроможностей з метою стримування військових і гібридних загроз, що походять від Російської Федерації.