Основні тези інтерв’ю Ліни Костенко та Сергія Жадана й суспільний резонанс

Інтерв’ю між Ліною Костенко та Сергієм Жаданом, яке нещодавно вийшло на YouTube-каналі «Радіо Хартія», спричинило широкий резонанс серед українців. Зустріч відбулася у листопаді 2024-го та січні 2025 року й вийшла у трьох частинах, охопивши теми від російсько-української війни до творчих планів видатної поетеси.

Про це розповідає NewsWeek

Головні теми інтерв’ю: війна, нація, творчість

Усі три частини інтерв’ю були оприлюднені у подкасті «Кругова оборона» «Радіо Хартія», створеному Сергієм Жаданом і 13-ю бригадою НГУ. Формат подкасту передбачає розмови з культурними діячами, волонтерами, науковцями, правозахисниками, які «тримають оборону» на різних фронтах суспільного життя.

У першій частині інтерв’ю під назвою «Мені треба розібратися в витоках імперії» Ліна Костенко висловила свої думки щодо війни росії проти України, героїзму народу та ролі національної гідності:

«Ось так виникає нація героїв… Десь у мене написано: «Росли, росли і виросли хлоп’ята». Їх тепер зустрічають у селах на колінах… Страшно багато загинуло. Мені здається, що більш гідного народу зараз, ніж українці, немає. Справжні українці. Просто витримати війну з такою державою, як Росія, розумієте».

Письменниця наголосила, що нині Україна «вперше звучить так гідно», а зараз відбувається формування нації героїв. Жадан звернув увагу на «локальні поразки», зокрема полон гарнізону «Азовсталі» у Маріуполі 2022 року.

Ліна Костенко вперше розповіла про свій новий історичний роман, над яким працює: це художньо-історична книга про долю українців у Російській імперії, події якої розгортаються у часи Гетьманщини та епоху українського бароко.

У другій частині під назвою «Не хочу грати в сатанинському спектаклі» Костенко обговорювала з Жаданом європейський літературний процес останнього століття, згадувала сучасних і класичних поетів, а також вплив радянської цензури на її життя. Вона розповіла, що через заборону друку в СРСР шістнадцять років не могла публікуватись, що відчутно вплинуло на її сприйняття світу й спілкування:

«Уявіть собі ті часи, як ми мучилися. Дехто мусив друкуватися під іншим прізвищем. Я взагалі 16 років не друкувалася. Можна втратити горизонт. Ні? Через що я ніяк не можу відчути радість спілкування. Живу собі замкнута й одна. Бо так звикла. І я собі колись постановила: те, в чому тобі відмовлено, – те тобі не потрібно. Усе. От значить не друкували – ну й до всіх чортів. Зате я не займалася соцреалізмом».

Поетеса також згадала про свої перекладацькі роботи, зокрема невидані переклади, які планує опублікувати, і книгу спогадів «Дивний сад Івашкевича», створену під впливом поезії Ярослава Івашкевича.

У третій частині «У нашій літературі кожна людина потрібна» Жадан і Костенко згадують як репресованих поетів XX століття, так і сучасних митців. Зокрема, говорили про загиблого поета Максима Кривцова, Іллю Чернілевського, Олену Герасим’юк, Любов Якимчук, Ярину Чорногуз. Костенко підкреслила, що сучасне покоління поетів приходить із глибоким життєвим досвідом, і висловила надію, що молоді таланти зможуть вижити в складних обставинах.

Обговорення й реакції в суспільстві

Інтерв’ю викликало активне обговорення серед інтелектуалів, літературних діячів і громадськості. Культурна менеджерка Софія Челяк висловила критику, звернувши увагу на відсутність згадок про репресованих письменників і дисидентів у розмові Костенко. Вона закликала до ретельної перевірки фактів у спогадах поетеси.

У відповідь редактор «Історичної правди» та військовий Вахтанг Кіпіані зауважив, що критика Костенко часто позбавлена глибокого розуміння реалій радянського періоду, наголошуючи на багатогранності й складності життя інтелектуалів того часу.

Історик Радомир Мокрик підкреслив важливу роль Костенко у дисидентському русі, зазначивши, що документи українського правозахисту і КҐБ дають чітке уявлення про ставлення радянської влади до поетеси.

Журналістка Дарія Гірна згадала рядки самої Костенко, розмірковуючи про критику на її адресу. На захист письменниці також став журналіст і публіцист Віталій Портников, який назвав Костенко унікальним явищем в історії української культури, поруч із Тарасом Шевченком та Іваном Франком.

Позитивні відгуки на адресу Ліни Костенко надійшли і від авторів, яких вона відзначила у своїй розмові. Зокрема, поетеса, бойова медикиня й лауреатка Шевченківської премії Ярина Чорногуз поділилася, що слова підтримки від Костенко стали для неї несподівано приємними й надихаючими.